Дистанційні вбивці: хто націлює російські крилаті ракети на Україну

Оригінальна версія цієї статті була опублікована 24 жовтня 2022 року — примітка редактора.

За інформацією Державної служби України з надзвичайних ситуацій, у понеділок, 10 жовтня 2022 року, Росія обстріляла ракетами найбільші міста України, внаслідок чого загинуло щонайменше 20 людей і було поранено понад 100 людей.

Росія хизувалась хірургічною точністю своїх крилатих ракет і стверджувала, що атаки 10 жовтня були спрямовані на українські військові об’єкти, центри керування системою безпеки та національну енергосистему. Втім, дані з відкритих джерел свідчать, що багато ракет вразили невійськові цілі, пошкодили житлові будинки, влучили у дитячі садочки та дитячі майданчики.

Атаки 10 жовтня стали найбільшими скоординованими ракетними ударами Росії від початку війни. Але на цьому руйнування не закінчилися. Ракетні удари продовжилися наступного дня, принаймні 28 ракетних ударів було завдано 11 жовтня. Внаслідок цих ударів, велика кількість мирних жителів у Києві, Львові, Вінниці та Дніпрі залишились без світла.

Удари крилатими ракетами по енергетичній інфраструктурі України були завдані і наступного тижня, зокрема 17 жовтня 2022 року, коли Україна повідомила про збиття трьох крилатих ракет, які летіли в бік Києва. Зранку 18 жовтня з’явилися повідомлення про нові ракетні обстріли щонайменше у трьох містах, внаслідок чого деякі з них залишилися без електроенергії. Станом на 18 жовтня 2022 року, міжнародні прокурори розслідували атаки на цивільні будівлі та критичну цивільну інфраструктуру як потенційні воєнні злочини.

Залишки ракети «Калібр», виявили біля воронки, 10 жовтня у Конотопі, Україна (Джерело: Міністерство оборони України). На уламках фюзеляжу видно чорні пунктирні смуги «Калібру» (зображення вгорі праворуч), а внизу частково видно напис 3M-14, який прикрашає ракету (ось тут його можна побачити детальніше).

На світлинах та інших візуальних доказах залишків ракет, які були спрямовані на українські міста 10 та 11 жовтня, можна побачити, що багато з них, якщо не всі, були крилатими ракетами морського базування «Калібр» (3М-14), наземного базування Р-500 (9М728) для оперативно-тактичних ракетних комплексів «Іскандер» та повітряного базування типу Х-101. Росія позиціонує ці ракети, як «високоточну» зброю, яка вражає лише відповідні військові цілі. Проте, з початку повномасштабного російського вторгнення , крилаті ракети великої дальності неодноразово руйнували цивільну інфраструктуру і призводили до загибелі та поранень сотень мирних жителів. Наприклад, коли цього літа крилата ракета влучила у житлові райони в Одесі та Миколаєві.

Лише за один день у липні, внаслідок обстрілів крилатими ракетами, у Вінниці загинуло 27 мирних жителів. Ці удари по невійськовим цілям вказують на те, що: або ракети відхилились від заздалегідь запрограмованої траєкторії польоту, або націлювання ґрунтувалося на недостовірній розвідувальній інформації, або ж завдання шкоди цивільному населенню було навмисним. Щонайменше у двох випадках у квітні та на початку червня, російські крилаті ракети пролетіли на небезпечно низькій висоті над атомними електростанціями, створюючи ризик ядерної аварії у випадку осічки або падіння уламків.

Російські крилаті ракети

Незважаючи на сотні фото та відео з відкритих джерел, на яких можна побачити політ і смертоносний удар крилатих ракет, вкрай мало інформації про те, хто саме несе відповідальність за націлювання та програмування траєкторій їхнього польоту. Персоніфікація відповідальних за програмування траєкторії польоту цієї, начебто високоточної зброї має значення, оскільки навмисне чи невибіркове націлювання на цивільних громадян та цивільну інфраструктуру України може становити потенційні воєнні злочини.

Після шестимісячного розслідування, Bellingcat та їхні партнери – The Insider і Der Spiegel змогли виявити донедавна таємну групу, яка складається з десятків військових інженерів з освітою та професійним досвідом у сфері програмування ракет. Метадані телефонів свідчать, що контакти між цими особами та їхнім керівництвом почалися незадовго до багатьох ударів високоточними російськими крилатими ракетами, внаслідок яких загинули сотні людей, а мільйони людей залишились без електроенергії та опалення. Група, яка працює з двох місць – одна у штаб-квартирі Міністерства оборони РФ у Москві, а інша у штаб-квартирі адміралтейства у Санкт-Петербурзі – ретельно захована у величезному «Головному обчислювальному центрі Генерального штабу» Збройних сил Росії, назву якого часто скорочують до ГОЦ.

Більшість членів цієї групи, яких ідентифікували Bellingcat і партнери — це молоді чоловіки та жінки (зокрема, одне подружжя). Багато з них мають досвід роботи у сфері інформаційних технологій та навіть комп’ютерних ігор. Деякі з них у період з 2016 до 2021 року також працювали в російському військовому командному центрі у Дамаску, коли Росія розмістила крилаті ракети в Сирії. Інші члени групи мають різноманітні бойові нагороди, зокрема від президента РФ Владіміра Путіна.

Bellingcat звернувся до кожного ідентифікованого члена цього таємного підрозділу ГОЦ з пропозицією підтвердити або спростувати наші висновки, а також із списком запитань. Зокрема про те, хто обирає цілі та чи є жертви серед цивільного населення наслідком обчислювальної помилки або ж це навмисне націлювання на цивільних. Один старший офіцер, до якого зателефонував журналіст The Insider, нашого партнера з розслідувань, одразу поклав слухавку, як-тільки дізнався, з ким розмовляє. Усі, крім двох військових інженерів, або не відповідали на телефонні дзвінки й текстові повідомлення, або однозначно заперечували свою роботу на Збройні сили Росії, або навіть заперечували, що знають про ГОЦ. І це, незважаючи на те, що багатьом показали світлини, на яких вони позують у військовій формі з розпізнавальними знаками ГОЦ. Один з інженерів не заперечував свою приналежність до цього підрозділу, але зазначив, що не може відповісти на запитання з міркувань безпеки. Він подякував нашій команді за те, що ми попередили про майбутню публікацію. Інший співробітник на умовах анонімності поділився з нами певною контекстуальною інформацією про те, як групі доручили програмувати вручну складні траєкторії польоту російських високоточних крилатих ракет, а також показав кілька світлин їхнього командира, підполковника Ігоря Багнюка. Ця особа також надала колективні світлини обчислювальної групи ГОЦ, яка позує перед будівлею Міністерства оборони РФ у Москві.

Метод ідентифікації

Ідентифікацію цієї таємної групи в Міністерстві оборони РФ було здійснено шляхом аналізу даних з відкритих джерел про тисячі випускників провідних військових навчальних закладів Росії, які спеціалізуються на розробці та програмуванні ракет. Зокрема, Військової академії Ракетних військ стратегічного призначення у містечку Балашиха неподалік Москви та Військово-морського інженерного інституту у Пушкіно – передмісті Санкт-Петербурга. Початкова гіпотеза полягала в тому, що ці провідні військові навчальні заклади могли стати полігоном для навчання, принаймні деяких офіцерів, які зараз програмують найдосконаліші російські ракети великої дальності.

Bellingcat проаналізував дані, доступні на підпільних ринках даних у Росії, про працевлаштування та телефонні дзвінки цих випускників. Це дозволило нам виявити, що деякі з цих людей згадуються у телефонних списках контактів, отриманих від різних ботів у Telegram (таких як Glaz Boga та HimeraSearch), як співробітники ГОЦ (Главный Вычислительный Центр) або Головного Обчислювального Центру Збройних сил Росії. Прикметно, що адресою місця проживання та роботи усіх випускників військових вищих навчальних закладів, які вступили на службу у ГОЦ, вказана вулиця Знам’янка, 19 у Москві, тобто офіційна адреса Генерального штабу Збройних сил Росії.

Поточною адресою двох випускників Російської академії ракетних військ стратегічного призначення вказана саме вулиця Знам’янка, 19. Додаткова інформація зі списків контактів, яка стала доступною онлайн (дивіться «в телефонных книгах»), показала, що деякі випускники вказали ГОЦ, як своє місце роботи.

Що таке ГОЦ?

Офіційної інформації про те, що Головний обчислювальний центр Збройних сил Росії причетний до програмування крилатих ракет немає. Функція ГОЦ непрозоро описується у військових виданнях як «надання ІТ-послуг» та «автоматизація» для Збройних сил Росії. Незважаючи на його довгу історію (за інформацією телеканалу російської армії «Звєзда», заснували ГОЦ у 1963 році), у сучасних російських ЗМІ про цю структуру згадують нечасто.

Винятковим прикладом є премія 2018 року для соліста військового хору від полковника Роберта Баранова, якого називають «директором Головного обчислювального центру Збройних сил Росії». У 2021 році на сайті, присвяченому Поволжю Росії, повідомлялось, що Баранов, який родом з Республіки Чувашія, отримав звання генерал-майора згідно з указом президента РФ. Відповідний указ про підвищення Баранова можна знайти на сайті російського уряду.

Один з інженерів, якого ми ідентифікували як співробітника ГОЦ, отримав «подяку» від президента Путіна у 2020 році: це вказано у його резюме на вакансію фрілансера. Проте, Bellingcat не вдалось знайти ім’я цієї людини у жодному із загальнодоступних списків російських лауреатів премії того року. У цьому резюме він описує свою освіту, як «автоматизовані системи зі спеціальним застосуванням».

Сукупний огляд освітнього та професійного портфоліо людей, які пов’язані з ГОЦ, на основі телефонних контактів показує, що більшість з них закінчили Академію ракетних військ стратегічного призначення (зокрема, її філіал «Системи інформатики» у Серпухові), або Військово-морський інженерний інститут. Дехто з них вже проходив військову службу в якості капітана флоту або корабельного інженера. Інші мали досвід цивільної роботи на посадах корпоративних ІТ-фахівців або дизайнерів комп’ютерних ігор.

Як ми виявили причетність команди ГОЦ до ракетних ударів

Враховуючи ці вузькоспеціалізовані технічні навики, здавалося правдоподібним, що ГОЦ може бути пов’язаний із програмуванням траєкторії польоту російських крилатих ракет. Тому Bellingcat отримав записи метаданих телефону найвищого посадовця, якого офіційно називають директором ГОЦ: генерал-майора Баранова. Цей метод схожий на той, який застосовував Bellingcat для відстеження винуватців отруєння російського опозиційного політика Алєксєя Навального. Такі дані купуються у брокерів, які, зазвичай, пропонують подібні послуги. Хоча цей метод був би неможливим у більшості країн, «чорний» ринок даних в Росії допоміг журналістам і активістам зібрати численні важливі розслідування щодо військових і спецслужб країни за останні роки.

Аналіз 126 телефонних дзвінків з 24 лютого до кінця квітня 2022 року показав: щоразу перед запусками крилатих ракет по Україні, телефонували з одного конкретного номера, який, як ми визначили, належить підполковнику Ігорю Багнюку. Він зареєстрований за тією ж адресою, що й інші офіцери ГОЦ – на вулиці Знам’янка, 19.

У записах вказана юридична адреса підполковника Ігоря Багнюка.

Припускаючи, що підполковник Багнюк був найстаршим офіцером, який потенційно пов’язаний із програмуванням ракет великої дальності, і зважаючи на його безпосереднє спілкування з командиром групи, ми отримали записи метаданих його телефону за період від початку російського вторгнення в Україну. Записи телефонних дзвінків Багнюка засвідчили його інтенсивне спілкування з понад 20 військовими інженерами та ІТ-фахівцями, які пов’язані з ГОЦ. Занурившись у ті самі дані, отримані на «чорному» ринку в Росії, ми визначили кілька телефонних номерів, які найчастіше використовували співробітники ГОЦ. Проаналізувавши усі телефонні записи, ми реконструювали команду із 33 військових інженерів, які, ймовірно, часто доповідали чи спілкувались з підполковником Багнюком.

Таємна група інженерів, яку ми ідентифікували, ймовірно, складається з трьох команд, приблизно по 10 інженерів у кожній, і кожна команда займається одним конкретним типом високоточної ракети.

Наша початкова гіпотеза ґрунтувалась на «кластеризації» окремих інженерів за принципом їх телефонного спілкування між собою. Було ідентифіковано три кластери, які розмовляли здебільшого всередині кластера та зі своїми командирами. Надалі ми порівняли піки спілкування у кластерах із днями та часом, коли офіційно повідомлялося про влучання ракет, і виявили кореляцію (взаємозв’язок) з трьома конкретними типами ракет. Спеціалізація кожного інженера на основі попереднього досвіду роботи чи освіти відповідала його напрямку: офіцери з військового флоту належали до складу ракетної групи морського базування тощо.

Три типи ракет: ЗМ-14 («Калібр», морського базування), Р-500 (він же 9М728, для оперативно-тактичних ракетних комплексів «Іскандер», (наземного) запуску) і Х-101 (повітряного базування).

Органограма групи у складі ГОЦ, яка реконструйована на основі телефонних дзвінків між полковником Багнюком та учасниками команд. Bellingcat та The Insider звернулися до кожного учасника за коментарем. Більшість офіцерів не відповіли; а відповіді тих, хто відгукнувся, узагальнено нижче.

Один офіцер – Антон Тимошинов, підполковник, як і Багнюк – здавалося, спілкувався із членами кожного з трьох кластерів, але не спілкувався з кимось, хто вищий підполковника Багнюка за званням. Таким чином, він був підлеглим Багнюка, але вищим за званням, аніж офіцери у трьох підгрупах.

Які високоточні ракети має Росія?

Російська армія займається розробкою високоточних крилатих ракет великої дальності із середини ХХ століття. Втім, лише за останні 20 років Росія змогла розробити та вдосконалити звичайні крилаті ракети. В той час, коли американські аналоги були розгорнуті набагато раніше.

Росія під час війни в Україні використовувала три основні типи крилатих ракет, і всі вони, здається, вперше пройшли бойові випробування під час війни у Сирії. Ці три типи включають крилаті ракети морського, повітряного і наземного базування.

Калібр 3М-14 (морського базування)

Запуск крилатої ракети «Калібр» з корабля ВМФ Росії у Каспійському морі, фото: Міністерство оборони Росії.

«Калібр 3М-14», також відомий під позначенням 26 СС-Н-30А, є варіантом сімейства «Калібр» для наземних цілей, до якого також належать протикорабельні та протичовнові модифікації. Всі три версії «Калібру» мають однакову систему вертикального запуску, яка дозволяє запускати їх з будь-якої кількості кораблів ВМФ Росії, включаючи невеликі корвети та підводні човни.  Ракета була випробувана у Сирії і здатна вражати цілі на відстані 1800 км від місця запуску.

Хоча точних оцінок немає, Росія запустила сотні ракет «Калібр» з початку повномасштабного вторгнення в Україну. За оцінками ЗМІ, лише за перші два місяці війни було запущено 225 ракет. Кожна ракета коштує приблизно 6,5 млн євро (6,38 млн доларів США).
Х-101 (повітряного базування)

Російський стратегічний бомбардувальник запускає ракету Х-101 в Сирії у 2016 році. Кадр з відео Міністерства оборони Росії.

Х-101 — це версія російських крилатих ракет повітряного базування зі звичайною боєголовкою. Як і «Калібр», вона дебютувала у реальних військових умовах у Сирії. Також як і «Калібр», ракета Х-101 здатна уникати систем протиповітряної оборони, літаючи на малих висотах та уважно спостерігаючи за рельєфом місцевості; однак, відомо, що її здатність уникати радарів є досконалішою через нижчу висоту польоту та поглинальний матеріал поверхні. Заявлена дальність польоту Х-101 становить до 2800 км, і вона може запускатись зі стратегічних бомбардувальників Ту-160, Ту-95МС або Ту-22М3. Відомо, що кожна ракета Х-101 має боєголовку вагою 450 кг, яка може містити осколково-фугасні, проникаючі (бетонобійні) або касетні боєприпаси.

Запуск крилатої ракети Р-500 з оперативно-тактичного комплексу «Іскандер» під час військових навчань у 2014 році, фото: Міністерство оборони Росії.

R-500

Р-500 є крилатою версією ракет, які запускаються з оперативно-тактичного ракетного комплексу вертикального старту «Іскандер-М». Він традиційно використовується для запуску балістичних ракет і вперше був розгорнутий у 2013 році. На відміну від «Калібру» та Х-101, ця ракета має значно меншу дальність — приблизно 500 км, але її можна привести у боєготовність, націлити та запустити за дуже короткий проміжок часу. У російських збройних блогах стверджується, що потрібно менше хвилини між запусками по різним цілям. Вона несе звичайну боєголовку вагою 500 кг, але, як і Х-101, може бути модифікована для встановлення ядерної боєголовки. Звичайні боєголовки можуть нести касетні, термобаричні (об’ємно-детонуючі) та протибункерні боєприпаси. Як і Х-101, Р-500 також літає на низькій висоті, щоб уникати більшості стандартних систем радіолокаційного виявлення.

Планування траєкторії польоту й точність

Російська влада стверджує, що їхні крилаті ракети є високоточною зброєю і можуть вражати цілі з відхиленням не більше п’яти–семи метрів. Проте, російські державні ЗМІ повідомляють, що точність може бути в діапазоні від 30 до 50 метрів.

Хоча точна траєкторія польоту та механізм наведення на ціль є різними у трьох типах ракет, у різноманітних публікаціях на збройну й військову тематику йдеться про те, як кожен тип ракети загалом дотримується початкової траєкторії польоту,  залежно від маршруту. Траєкторія польоту залежить від астроінерційної навігації, яка порівнює вимірювання бортових гіроскопів і висотомірів з попередньо запрограмованою послідовністю та корекцією маршруту на супутнику (Navistar) і GPS (ГЛОНАСС), а також оптичне та кореляційно-екстремальне розпізнавання маршрутних точок вздовж шляху та кінцевої цілі.

Через складність взаємодії між різними вхідними даними для траєкторії польоту та коригування курсу, траєкторія польоту кожної ракети потребує індивідуального планування. За словами одного із членів команди ГОЦ, який погодився анонімно відповісти на запитання, передпольотне планування вимагає моделювання усієї траєкторії польоту ракети від місця її запуску до цілі. Отриманий план траєкторії польоту, а також алгоритм для коригування курсу на основі різних вхідних даних, програмісти завантажують на зовнішній жорсткий диск, який згодом передається до місця запуску та вставляється у ракету.

Дистанційні вбивці – хто вони?

Колективна світлина співробітників ГОЦ від 2013 року, яка анонімно надана одним із учасників підрозділу. Крайній праворуч: полковник Ігор Багнюк. Bellingcat геолокував цю світлину у внутрішньому дворі біля великої будівлі Генерального штабу Збройних сил Росії на вулиці Знам’янка, 19.

Досвід військових інженерів, які працюють у ГОЦ, різноманітний. Йдеться про людей, які провели всю свою кар’єру в армії чи на флоті, а згодом отримали військову інженерну спеціальність, а також молодь, яка мала цивільні професії, зазвичай пов’язані з ІТ-технологіями.

Ігор Багнюк, фото надане учасником підрозділу. Він нагороджений кількома бойовими медалями, зокрема медаллю «За військову звитягу» 2-го ступеня.

Безпосереднім командиром підрозділу наведення ракет в ГОЦ є підполковник Ігор Багнюк. Це було встановлено на основі аналізу телефонних даних 11 членів групи інженерів, отриманих з джерел на «чорному» ринку даних в Росії. Зокрема, на основі телефонних даних Багнюка, які показали схему субординації, коли кожен член команди ГОЦ спілкувався з ним, але лише він один спілкувався з керівництвом. Його ідентифікували як за допомогою розпізнавання обличчя, так і за військовими розпізнавальними знаками – як найстаршого офіцера на колективній світлині з іншими членами команди ГОЦ. Крім того, член групи, який спілкувався із журналістами, заявив, що Багнюк був безпосереднім командиром.

Частини біографії Багнюка можна реконструювати з витоку даних, які вдалось знайти у різних агрегованих базах даних, таких як HimeraSearch і Glaz Boga. Підполковник Багнюк народився у Ризі у 1982 році. У 2004 році він закінчив Серпуховську філію Академії ракетних військ стратегічного призначення, яка спеціалізується на ІТ-системах для російських ракет. Він служив у військовій частині 29692 неподалік міста Владіміра, поки його не перевели у Москву, щоб приєднатись до ГОЦ (десь до 2010 року).

На світлині, яку Bellingcat отримав від одного із співробітників ГОЦ, видно, що Багнюка нагородили медаллю «За участь у військових діях в Сирії». Цією медаллю нагороджували російських офіцерів у період з 2015 по 2020 роки. У період з 2015 по 2017 роки російські збройні сили справді запускали крилаті ракети, як повітряного, так і морського базування у Сирії, зокрема повідомлялось про удари по Алеппо у 2016 році.

Медаль підполковника Ігоря Багнюка за участь у військових діях в Сирії.

Участь у військових діях в Сирії офіцерів з підрозділу Багнюка також можна підтвердити за допомогою відкритих джерел. На світлині, опублікованій на офіційному сайті Кремля (архів), видно, як президент Росії Владімір Путін розмовляє з президентом Сирії Башаром Асадом під час візиту у Дамаск у січні 2021 року. Як було описано у супровідному релізі Кремля, зустріч відбувалась у захищеному військовому командному центрі Росії у Сирії. Позаду двох лідерів сидять кілька російських офіцерів, імена яких не називаються. Один із них – майор Андрій Іванютін (архів), співробітник підрозділу ГОЦ, з яким Багнюк інтенсивно спілкується під час повномасштабного вторгення. Інструменти порівняння обличь дозволили Bellingcat ідентифікувати сторінку Іванютіна у соціальній мережі «ВКонтакте».

Рапортування перед вищим керівництвом напередодні ракетних атак

Поглянувши на метадані телефону підполковника Багнюка за кілька місяців, починає вимальовуватись певна закономірність.

Якщо Багнюк порівняно часто телефонував своїм підлеглим з команди ГОЦ, то зі своїми командирами – генерал-лейтенантом Барановим і полковником Євгенієм Капшуком – спілкувався нечасто. Перегляд його телефонних дзвінків до вищого керівництва ГОЦ показує кореляцію між ними та майбутніми масштабними ракетними атаками.

За місяць до великих жовтневих атак, Багнюк спілкувався з генералом Барановим у суботу, 10 вересня, о 12:41. Під час телефонного дзвінка, Багнюк перебував в офісі за адресою: вулиця Знам’янка, 19. Останній телефонний дзвінок, який Багнюк зробив о 21:20 того вечора, був до капітана Олексія Михайлова, фахівця з націлювання Р-500.

Наступного дня, у неділю, 11 вересня, Міноборони Росії повідомило, що «за останні 24 години» Росія запустила невідому кількість ракет Р-500 по дислокації українських військ на Донбасі. Пізніше того ж дня, Росія запустила 12 додаткових крилатих ракет — шість «Калібрів» і шість Х-101 (повітряного базування) — по Україні: це була перша відома спроба вразити енергетичну інфраструктуру України.

12 вересня 2022 року Багнюк прилетів до Ростова – біля кордону з Україною – про це свідчать метадані його телефону. У ніч з 12 на 13 вересня у його телефонних записах зафіксовано шквал дзвінків. З 00:00 до 02:00 він чотири рази спілкувався зі своїм керівником – полковником Капшуком, а також двічі телефонував своїм підлеглим – майору Матвєю Любавіну (фахівець з «Калібірів») і капітану Олексію Михайлову (фахівець з Р-500).

Наступного дня, 14 вересня, Міноборони Росії повідомило, що здійснило «раптовий нічний запуск» крилатої ракети з комплексу «Іскандер» по командному центру Збройних сил України. За інформацією Міністерства оборони Росії, запуск здійснили з території України.

Кадр з відео Міністерства оборони Росії, на якому можна побачити ймовірно нічний запуск Р-500 з комплексу «Іскандер».

Пізніше того ж дня, російські літаки запустили вісім крилатих ракет Х-101 по гідротехнічній інфраструктурі Кривого Рогу, внаслідок чого частина цього міста у центрі України залишилась без води на кілька днів.

Найперші телефонні розмови між Багнюком і генералом Барановим, які ідентифікувала наша команда, датуються 13 березня 2022 року. Того ранку вони двічі розмовляли між 10:00 і 10:30. Раніше того ж ранку Росія здійснила найбільш смертоносний залп з початку свого повномасштабного вторгення, випустивши 30 ракет Х-101 і «Калібр». Повідомлялось про загибель щонайменше 35 і поранення 134 солдатів та офіцерів. Серед них були іноземні військові інструктори у військовому навчальному таборі у Яворові.

Хронологія вбивства

Записи телефонних дзвінків Багнюка розкривають низку іншої інформації, зокрема про те, що він є завзятим нумізматом (колекціонером монет), який витрачає багато свого часу, зокрема й на роботі, на телефонні розмови із представниками веб-сайтів для торгівлі монетами, такими як eurocoin.ru. Його одержимість нумізматикою виявилася особливо вражаючою вранці 10 жовтня 2022 року, коли, як свідчать записи його телефонних дзвінків, він кілька разів спілкувався із представниками веб-сайту для торгівлі монетами eurocoin.ru. Це було о 6:45 ранку, приблизно за годину до запуску ракет по Києву, внаслідок чого загинули десятки людей.

Також підполковник Багнюк є активним продавцем на Avito.ru – це російський аналог Ebay. Якщо поглянути на його останні продажі монет і споживчої електроніки, то під час публікації цієї статті, він виставив на продаж свою медаль, яку отримав від президента Путіна у 2014 році. Судячи з опису інших пропозицій тієї медалі, то її вручили «за внесок в організацію Олімпіади у Сочі». Щоправда, незрозуміло, який стосунок мав Багнюк до Олімпіади. Медаль від Путіна він продає за 6500 рублів, або приблизно за 105 доларів.

Медаль підполковника Багнюка, яка продається на сайті Avito.ru.

Записи телефонних дзвінків Багнюка та його підлеглих за кілька тижнів до ракетних ударів 10 жовтня показують зростання активності телефонних дзвінків, починаючи з 2 жовтня та досягають піку 9 жовтня. При цьому, в останній день перед ударами, зафіксовано 11 телефонних дзвінків до інженерів. До 2 жовтня телефонних дзвінків не було близько двох тижнів, що також пов’язано з відсутністю повідомлень про інтенсивне використання крилатих ракет. Це свідчить про те, що планування атаки 10 жовтня почалося приблизно за тиждень, що збігається з інформацією розвідки, яку отримала українська влада. Це також означає, що атака на енергетичну інфраструктуру могла не бути безпосередньою реакцією на часткове руйнування Керченського мосту в Криму 8 жовтня 2022 року.

9 жовтня безпосередньо перед ракетними ударами, що почалися о 15:00, Багнюк послідовно обдзвонив трьох офіцерів-інженерів з групи ГОЦ, ​​кожен з яких спеціалізується на одному з трьох типів крилатих ракет.

О 15:17 Багнюк зателефонував капітану Олексію Михайлову, члену підгрупи, що спеціалізується на ракетах наземного базування Р-500. Через кілька хвилин він зателефонував майору Матвєю Любавіну, одному зі старших інженерів підгрупи ракет морського базування «Калібр». Багнюк зателефонував Любавіну на стаціонарний телефон в офісі, і це свідчить про те, що Любавін перебував на робочому місці у неділю вдень.

Після майже двогодинної паузи, о 17:10 Багнюку зателефонував один із заступників командира ГОЦ, полковник Капшук. Після розмови зі своїм керівником, підполковник Багнюк негайно зателефонував старшому лейтенанту Ользі Чесноковій, члену підгрупи, що спеціалізується на крилатих ракетах повітряного базування Х-101. Багнюк телефонував Чесноковій двічі поспіль о 17:16 та 17:17, а пізніше о 17:20 передзвонив своєму керівнику, полковнику Капшуку. Таким чином, з 15:17 до 17:17 підполковник Багнюк телефонував до офіцерів кожного з підрозділів, що спеціалізуються на трьох типах ракет, якими наступного ранку будуть обстрілювати Україну.

Пізніше підполковник Багнюк попрямував зі свого заміського будинку на околиці Москви до свого офісу на вулиці Знам’янка, 19, у штаб-квартиру Генерального штабу російської армії. Метадані вежі стільникового зв’язку показують, що тоді він залишався в офісі до пізнього вечора. О 21:15 він востаннє зателефонував керівнику ГОЦ, генералу Баранову, а згодом поїхав додому.

Багнюк повернувся в офіс лише після 05:30 наступного ранку, 10 жовтня 2022 року: про це свідчать метадані його мобільного телефону. Він прибув вчасно для онлайн-торгівлі своїми монетами і за годину до початку ракетних атак на Україну.

Детальніше про співробітників ГОЦ і як ми намагались з ними поспілкуватись

Військові інженери з підрозділу планування ракетних польотів у ГОЦ – це молоді люди віком здебільшого за 30 років, а чотирьом наймолодшим співробітникам – лише 24 роки. Хоча багато з них раніше мали цивільну математичну чи ІТ освіту, усі вони пройшли військово-інженерну підготовку у Військовій академії ракетних військ стратегічного призначення або Військово-морському інженерному інституті.

На відміну від своїх ровесників-військових, більшість із яких, принаймні наражаються на певний особистий ризик біля лінії фронту, ці молоді люди працюють у захищених командних центрах у Москві та Санкт-Петербурзі, і, здається, живуть своїм життям, на яке практично не впливає війна, але у якій вони відіграють вирішальну роль. Хоча їхні поточні розміри зарплат під час війни невідомі, витік даних про зарплату деяких співробітників ГОЦ за період з 2018 по 2020 роки, з’явився у таких агрегаторах даних, як Glaz Boga. Так от, ці дані дозволяють припустити, що ставки їх середньомісячної зарплати збільшувалися із 80 000 російських рублів (1300 доларів США) у 2018 році до 130 000 російських рублів (2100 доларів США) у 2020 році.

Витік даних про зарплату, джерело: агрегатор даних HimeraSearch.

Матвєй Любавін, видається одним із ключових підлеглих підполковника Багнюка, враховуючи його кількість телефонних дзвінків. Любавін народився у 1992 році і у 2009 році закінчив Нахімовське військово-морське училище у Санкт-Петербурзі. У 2014 році він закінчив Військово-морський інженерний інститут у Санкт-Петербурзі за спеціальністю «ІТ автоматизація систем спеціального призначення».

Після закінчення навчання він працював на цивільних посадах, зокрема ІТ-фахівцем у двох банках і у фармацевтичній науково-дослідній компанії. Впродовж кількох років він жив, як пересічний мешканець Москви, мандрував за кордон (примітка редактора — Твіт Любавіна, на який ми посилались в оригінальній версії статті, наразі видалений), влаштовував модні оглядини й твітив детальні рецензії найновіших фільмів. Любавін навіть виявляв громадянську позицію: ретвітнув допис Павла Дурова про те, що Telegram відмовився ділитись даними з російською владою та підтримував незалежний громадський рух «Активний громадянин». Його номер телефону також фігурує у злитій базі даних учасників «Розумного голосування» — стратегічної спроби антикорупційного фонду Алєксєя Навального перенаправити голоси від правлячої партії «Єдина Росія» на користь будь-якого іншого кандидата.

Майор Матвєй Любавін. Ліворуч: випускний 2009 року. У центрі: 2014 рік, випуск військово-морської академії. Праворуч: світлина з резюме 2022 року.

До 2020 року Любавін уже працював у секретному відділі планування польотів у ГОЦ. Згідно з його резюме на сайті пошуку роботи для фрілансерів у березні 2022 року, він отримав подяку від президента Росії. (Цікаво, що після початку війни, Любавін, мабуть, вважав, що основна робота в ГОЦ не заважає йому заробляти додаткові гроші у сфері копірайтингу та редагування, а також надавати такі платні послуги, як «організація та забезпечення стратегічних досліджень у сфері підготовки навчальних посібників, інструкцій, методичних й довідкових матеріалів» та «аналіз й напрацювання пропозицій щодо структурування та римування викладу»).

Помітивши кореляцію між телефонними дзвінками і запусками ракет, у квітні 2022 року Bellingcat звернулась до Любавіна через захищений чат у Telegram з проханням прокоментувати, як він ставиться до численних жертв з-поміж цивільного населення після ракетних ударів. Любавін відповів: «Будьте професійними; запитуйте мене про щось конкретне».

Тоді ми переформулювали запитання таким чином: «Чи є численні жертви серед цивільного населення після ударів крилатими ракетами – наслідком навмисних дій або ж це є наслідком помилкового націлювання». Любавін зазначив, що не може відповісти на це запитання. Після цієї відповіді, Telegram-застосунок сповістив журналіста, що він зробив скріншот розмови у чаті. Упродовж наступних місяців, Любавін неодноразово відмовлявся відповідати на додаткові запитання.

Проте, майор Матвєй Любавін був одним із найвідвертіших співробітників ГОЦ, коли Bellingcat звернувся до нього за коментарем. Інший співробітник ГОЦ, прізвище та ім’я якого невідомі, оскільки він контактував із журналістами через акаунт електронної пошти, який Bellingcat та The Insider надали усім співробітникам. Він поділився двома колективними світлинами команди ГОЦ і двома світлинами їх командира, підполковника Багнюка із численними нагородами.

Коли журналіст The Insider (партнера Bellingcat) звернувся до капітана Юрія Ніконова, одного з інженерів, які найчастіше спілкувалися з Багнюком протягом останніх шести місяців, той заперечив, що знає щось про ГОЦ або війну. Він сказав, що працює водієм автобуса і будь-які твердження про його ймовірну причетність до підрозділу з націлювання ракет є «абсолютною нісенітницею».

Після звернення The Insider, Ніконов закрив свій акаунт у соціальній мережі «ВКонтакте». В якості нового аватара, він обрав світлину мультиплікаційного персонажа в російській військовій формі, який збирається натиснути червону кнопку (мабуть, карикатуру спочатку використовували як ілюстрацію до жарту російського солдата, який глузує зі сумнозвісних неточних російських ракетних ударів). На момент публікації цієї статті, у Юрія Ніконова був активний профіль на російському веб-сайті знайомств, де він називав себе ІТ-фахівцем, який «ідеально виглядає» і працює на державу.

Акаунт капітана Юрія Ніконова з підрозділу націлювання ракет «Калібр» у соціальній мережі «ВКонтакте», історичні дані акаунту за 2019 рік та за липень 2022 року після того, як до нього звернулись з Bellingcat. Джерело: vkfaces.com.

Інші члени команди ГОЦ, до яких зателефонували за тими ж номерами, що були вказані у записах телефонних дзвінків Багнюка, також підтвердили свої імена. Проте, вони заперечили, що працювали в ГОЦ або мали будь-яку причетність до російської армії.

Наприклад, йдеться про капітана Сергія Ільїна, який спілкувався з Багнюком по телефону понад 30 разів протягом останніх чотирьох місяців. Записи його телефонних дзвінків також свідчать, що він спілкувався з вісьмома іншими членами підгрупи «Калібр», яких часто пов’язують із ракетними атаками. Ільїн сказав нашим партнерам з The Insider, що він «самозайнятий сантехнік» і його єдиним обчислювальним завданням були саме «такі вимірювання, які стають у нагоді під час сантехнічних робіт». Тим не менш, Ільїна у військовій формі можна побачити на колективній світлині з іншими військовими інженерами у військовій формі з розпізнавальними знаками ГОЦ.

Ліворуч, капітан Ільїн на колективній світлині ГОЦ. Праворуч, сімейне фото з акаунту його дружини у соціальних мережах, за допомогою якого вдалось ідентифікувати Ільїна.

Ще одним членом команди, який фігурував у телефонних дзвінках Багнюка приблизно під час ракетних обстрілів, був Артем Ведьонов. Він відповів на наш дзвінок і підтвердив своє ім’я, але сказав, що працює на фермі, і запропонував пояснити журналісту як зарізати свиню чи обскубти курку.

Майор Іван Попов, ще один інженер з підгрупи «Калібр» з дипломом Санкт-Петербурзької військово-морської інженерної академії, сказав, що самостійно вивчає програмування на Python, але ніколи не чув ані про ГОЦ, ані про програмування траєкторії ракет. Лейтенант Катерина Чугунова, також з підрозділу «Калібр», повідомила, що вона працює флористом, і наполягала на тому, що ми помилились телефонним номером.

Іншому інженеру з ГОЦ Володимиру Воробйову, який заперечував будь-яку причетність до Міністерства оборони РФ та ГОЦ, показали його світлину у військовій формі з розпізнавальними знаками ГОЦ. Він відповів, що вперше у житті бачить це фото і шокований військовою формою на собі.

Цю статтю українською мовою переклала Послуги перекладу від Global Voices

Ви можете підписатися на наш канал на Патреоні тут. Підпишіться на нашу розсилку та Твіттер.