Що ми знаємо про долю п’яти пошкоджених об’єктів культурної спадщини в Україні?

Оригінальна версія цієї статті була опублікована 07 червня 2022 року — примітка редактора.

Відтоді, як Росія розпочала своє вторгнення в Україну, музейні куратори та історики країни займаються переміщенням артефактів та витворів мистецтва подалі від бойових дій. Вітражі Львівського собору тепер закриті металевими листами. Статуї у центрі Одеси захищені пірамідами з мішків зпіском. Армія онлайн-волонтерів навіть створює резервні копії цифрових архівів музеїв країни.

Щоправда, на усій території України є ще сотні об’єктів культурної спадщини, які неможливо перевезти чи захистити аналогічним чином. Музеї, церкви, цвинтарі та історичні споруди можуть постраждати від ракетних атак, обстрілів артилерії та стрілецької зброї. Хоча жоден із шести (культурних) об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у країні ще не постраждав, Агентство ООН повідомило, що за час розв’язаної президентом Росії Володимиром Путіним війни проти України, що найменше 164 об’єктів культури були пошкоджені тим чи іншим чином.

Рішення Путіна поставити під сумнів ідентичність та державність України зробило питання про знищення культурної спадщини нагальним далеко за межами вузькоспеціалізованої проблеми – деякі українці розглядають це, як свідчення того, що російська військова кампанія націлена на руйнування української культури.

«Вочевидьіснує план знищення української ідентичності та культури за необхідності разом із фізичним знищенням українців. Це не питання. Якщо дивитись з Києва, то це виглядає, як навмисна акція знищення усього, що відрізняє українців від Росії», – каже Олеся Островська-Люта, директорка культурного центру «Арсенал» у столиці України.

Часто буває важко однозначно визначити наміри та мотиви інцидентів та нападів, які призвели до пошкодження чи руйнування культурних об’єктів, – особливо, якщо це робити лише за допомогою відкритих джерел. Якщо напади на історичні споруди є навмисними, то це можна прирівняти до військового злочину. Упевнено можна стверджувати, що кількість культурних об’єктів, які постраждали або знаходяться під загрозою, вказує на те, що вкрай малоймовірно, що російські бомбардування намагаються їх оминати.

Іноді удари були завдані по культурним об’єктам, які використовувались для укриття цивільних осіб.

«Беллінгкет» та наш партнер Newsy вивчили декілька об’єктів культурної спадщини України, які зазнали нападу чи бомбардування під час російського вторгнення, але ще не отримали великого розголосу у світових ЗМІ. Наша мета полягала у тому аби переглянути, що відкриті джерела можуть розповісти нам про стан культурної спадщини, а також про обставини, які призвели до їх пошкодження та знищення.

Більшість вивчених нами об’єктів є невеликими і знаходяться на сході України. Ймовірно, ці об’єкти не є  добре відомими міжнародній аудиторії, але це не означає, що їх втрата менш болісна для місцевих жителів.

Ми вирішили зосередитись на випадках, де, мабуть, було достатньо доказів та даних з відкритих джерел. Важливо відзначити повідомлення про пошкодження та руйнування багатьох інших об’єктів. Але для детального аналізу цих випадків знадобилось би набагато більше ресурсів, аніж наразі мають «Беллінгкет» та Newsy.

Тим не менш, обрані приклади підкреслюють різноманітність та красу багатої культурної історії України і віддзеркалюють небезпеки, з якими зіткнулись або яких уже зазнали визначні об’єкти на усій території країни.

Ці приклади також демонструють, як можна збирати дані з відкритих джерел для деталізації масштабів пошкоджень та руйнувань у районах, куди може бути надто небезпечно їхати. А також, як в деяких випадках можна потенційно визначити, хто чи що несе відповідальність за напади на об’єкти культурної спадщини.

 

Свято-Успенська Святогірська лавра

Повідомлялось, що 12 березня цей історично значущий православний монастир зазнав авіаудару, внаслідок якого були вибиті вікна та двері в його спальних приміщеннях та пошкоджені церковні споруди. Це, ймовірно, було одним із багатьох нападів на даний об’єкт та кілька церков, які знаходяться в його юрисдикції.

Цей напрочуд красивий монастир розташований на лісових пагорбах на півночі Донецької області, на березі річки Сіверський Донець. Це «лавра» – печерний монастир і велике місце паломництва, яке належить Українській православній церкві Московського Патріархату.

Під час написання статті цей об’єкт залишається дуже близько до лінії фронту на Донбасі.

У відеозверненні від 13 березня прес-служба монастиря заявила, що бомба впала поруч з мостом через Сіверський Донець, який з’єднує територію монастиря з містом Святогірськ. Близько 520 біженців з Харкова та Ізюма знайшли прихисток у спальних приміщеннях монастиря, зазначив митрополит Арсеній, високопоставлений священнослужитель.

«Ані на території монастиря, ані в місті не було жодних військових формувань. Авіаудару було завдано по мирному місту», – підкреслив він.

На світлинах, які опублікував монастир наступного дня після нападу, можна побачити, що найбільшого пошкодження зазнали споруди, які знаходяться поблизу того місця, де міст через Сіверський Донець з’єднується з комплексом Лаври.

Вікна церковних споруд, які розташовані на відстані до 270 метрів від моста, також були пошкоджені, зокрема і споруда великого собору монастиря, в якому також була пошкоджена ліпнина на одній із дзвіниць.

Принаймні, одне відео, яке опублікували у ніч інциденту, може бути геолоковане до іншої сторони моста, де можна помітити пошкодження, яких зазнав ресторан.

Хоча монастир опублікував на Flickr величезну кількість фотографій пошкоджень від вибуху, серед них не виявилось зображень, на яких можна помітити будь-які залишки боєприпасів. «Беллінгкет» та Newsy надіслали електронного листа до монастиря, щоб дізнатись, чи мають вони будь-які світлини залишків боєприпасів, але на час публікації відповіді не отримали.

Попри заяви монастиря про те, що бомба впала поруч з мостом, немає жодних кадрів, на яких можна побачити значні пошкодження моста. Проте, важливим доказом може слугувати група сосен поруч з тим місцем, де було завдано основного пошкодження – їх верхівки, схоже, зрізані та спалені, і це дозволяє припустити, що боєприпаси, які було використано, детонували влучивши у верхівки дерев.

За повідомленнями, монастир знову обстріляли 4 травня. І церква, і прокуратура Донецької області поширили світлини інциденту, хоча пошкодження на цих фото такі ж, як після березневого вибуху. Втім, на світлинах помітно, що тимчасові панелі захисту на вікнах були пошкоджені. У монастирі стверджують, що пошкоджень зазнали і внутрішні частини комплексу. За інформацією прокуратури, постраждали семеро людей.

29 квітня російський генерал-полковник Михайло Мізінцев заявив, що українські війська розташували системи озброєння у районі монастиря, хоча й не уточнив, біля якої саме споруди. На старих кадрах, які зняли у березні, можна побачити два російських удари по важкій техніці без розпізнавальних знаків біля церкви Святого Георгія у Долині, яка знаходиться приблизно за 10 км від самої Лаври.

Жодних аналогічних відеозаписів, на яких була б зафіксована військова техніка десь неподалік релігійних споруд, опубліковано не було. У будь-якому випадку, Мізінцев не надав жодних доказів своїх тверджень, і «Беллінгкет» не змогли знайти в інтернеті жодних ілюстрацій, які б їх підтверджували.

Основний комплекс знаходиться безпосередньо через річку від міста Святогірськ, але монастирю належать інші прилеглі релігійні об’єкти, які він також вважає частиною своєї юрисдикції. Ці споруди також були пошкоджені внаслідок нападів, скоєних у травні та червні.

До них належать Свято-Георгіївський скит у Долині (пошкоджений 7 травня), скит Святого Іоанна Шанхайського в Адамівці (9 травня), Соборний храм Святих мучениць у Святогірську (12 травня) та скит Ікони Божої Матері у Богородичному (17 травня).

1 червня головну споруду Лаври знову обстріляли.

Один із мабуть найбільш обговорюваних випадків відбувся 4 червня, коли підпалили Всіхсвятський скит, який розташований на пагорбі на південь від головного комплексу Лаври.

The wooden All Saints Monastery of the Svyatogorsk Lavra in Donetsk region is on fire due to Russian shelling! The Lavra dates back to the 1500s. Second time Russia shells it. This is yet another act of Russian barbarism. For them, nothing is sacred. pic.twitter.com/lpKoGFZWok

— Agatha Gorski (@agathaxgorski) June 4, 2022

На світлині, яку опублікувала Донецька єпархія у Facebook, яку, можливо, спочатку зняло «Громадське», помітно як о 12:45 на даху споруди спалахнув вогонь. О 17:03 на відео, яке опубліковане у Telegram та геолоковане «Беллінгкет», можна побачити розташування споруди церкви, від якої після прибирання завалів залишився лише кам’яний фундамент. Дані супутника FIRMS NASA також, здається, вказують на пожежу на цьому місці.

Зеленський заявив, що церква була зруйнована після обстрілу російською артилерією, який, за його словами, бачили монахи.

Проте, Міністерство оборони Росії заперечувало атаки на Лавру, стверджуючи, що дерев’яну церкву підпалили «українські націоналісти», коли втікали на південь зі Святогірська.

На час написання статті ситуація навколо Святогірська залишається нестабільною. 6 червня Міністерство оборони Росії заявило про «завершення визволення Святогірська» та руйнування моста через річку Сіверський Донець неподалік Лаври. Ілюстрації з відкритих джерел, як видається, підтверджують це: на відео знятому місцевим мешканцем яке опубліковане 5 червня, можна побачити, що міст досі стоїть, в той час, як на кадрах від 7 червня, він зруйнований

7 червня у місцевих Telegram- групах також з’явилось відео, на якому чоловік, який назвав себе мером Святогірська Володимиром Бандурою, повторює проросійські твердження та звинувачує українських військових у підпалі церкви, ймовірно, Всіхсвятського скита, яка знаходиться у сусідньому селі Татьянівка. Місцеві ЗМІ та місцеві мешканці припускають, що Бандура, можливо, зробив ці заяви під тиском.

Однак 13 червня Бандура з’явився на зустрічі в Донецьку з лідером «ДНР» Денисом Пушиліним, який призначив його мером окупованого міста. Відтоді українська влада звинуватила Бандуру у державній зраді а також призначила нового мера Святогірська.

16 липня з’явилися нові кадри зсередини головного комплексу Лаври, на яких видно значні додаткові руйнування, що є наслідком його нинішнього розташування безпосередньо на лінії фронту. Повідомляється, що українські військові евакуювали мирних жителів, які все ще переховувалися в монастирі.

Літературно-Меморіальний Музей Григорія Сковороди, Сковородинівка

6 травня, внаслідок удару, було зруйновано музей Григорія Сковороди у селі Сковородинівка Харківської області. «Прицільні ракетні удари по музеях, це навіть не кожен терорист додумається. Але ось така армія воює проти нас», – заявив президент України Володимир Зеленський після атаки.

Цей невеликий музей був присвячений Григорію Сковороді, українському філософу та богослову, який помер у 1794 році у селі Івановка, яке пізніше перейменували у Сковородинівку на його честь. Враховуючи знаменитість Сковороди, – його портрет зображено на 500-гривневій банкноті України, – руйнування цього невеликого музею стало дуже символічним для багатьох українців і деяких опозиційно налаштованих росіян.

Президент Зеленський навіть згадав музей у своєму зверненні з нагоди Дня Перемоги 9 травня, заявивши, що росіяни «вірять, що їхніми ракетами можна знищити нашу філософію».

Отже, що ми можемо дізнатись про те, що трапилось?

Приблизно о 00:30 7 травня у Telegram-каналах з’явились відеоролики, на яких видно, як горить споруда. Інформаційний сайт “Суспільне”, який через 10 хвилин опублікував відео пожежі у музеї, повідомив, що російська ракета влучила у дах споруди і викликала пожежу. О 06:55 Державна служба з надзвичайних ситуацій у Харківській області опублікувала у Facebook звіт про свою нічну роботу, заявивши, що снаряд влучив у музей о 23:10, викликав пожежу, яка охопила прилеглу територію і яку не вдалось повністю погасити до 08:00 наступного дня.

Як тільки у споруду стало безпечно заходити, в інтернеті з’явилось багато фотографій та відео, які були зняті всередині приміщень. Деякі з них зняли українські слідчі та поліція. Музей залишився без даху та багатьох вікон; практично усі меблі та оздоблення всередині були знищені.

Зважаючи на те, що «Беллінгкет» не змогли побачити фрагменти боєприпасів на цих фотографіях пошкоджень після удару, неможливо підтвердити, винятково, інформацією з відкритих джерел, яке саме озброєння використали для атаки. Тим не менш, потенційно можна зробити висновок про мотив однієї сторони для нападу, встановивши, хто в той час здійснював оперативний контроль над районом.

Згідно з мапами, які створив дослідник відкритих джерел Нейтан Русер з Австралійського інституту стратегічної політики (ASPI), станом на 6 травня село Сковородинівка перебувало під контролем України, тому вкрай малоймовірно, що воно зазнало нападу зі сторони українських збройних сил. Про це також свідчить приїзд українських журналістів та екстрених служб впродовж години після атаки.

Невдовзі після того, як пожежу загасили, заступник директора музею Олена Рибка написала у Facebook, що, хоча втрати музею були величезними, багато експонатів вдалось евакуювати зазделегідь. Голова Харківської військово-цивільної адміністрації Олег Синєгубов також написав у Telegram, що найцінніші експонати залишились неушкодженими, але постраждав 35-річний сторож.

Декілька світлин зі зруйнованого музею відтоді стали символом знищення культурних об’єктів, яке спостерігається в останні місяці. Серед них кадри погруддя та статуї Сковороди всередині обгорілого музею. Деякі відомі українські коментатори назвали статуї, які збереглись, символом стійкості.

Будинок В.В. Тарновського і Бібліотека для Юнацтва, Чернігів

До виходу російських військ з півночі України вони проводили інтенсивну облогу історичного міста Чернігів.

11 березня з’явились повідомлення про руйнування Будинку Тарновського, в якому знаходилась міська юнацька бібліотека. Також було сильно пошкоджено сусідній стадіон імені Гагаріна.

Ця історична споруда має таку назву, оскільки до 1925 року на її території знаходилась колекція Василя Тарновського, видатного мешканця Чернігова, який заснував Музей української старовини.

Після вибуху, керівник Чернігівської військово-цивільної адміністрації В’ячеслав Чаус одним із перших опинився на місці пригоди. О 07:00 за місцевим часом він опублікував у своєму Telegram-каналі відео, яке зняли зовсім поруч з бібліотекою. Позаду помітна воронка від вибуху. «Стадіонй бібліотека. Такі стратегічні об’єкти», – в’їдливо зазначив він.

Пізніше в інтернеті з’явились світлини, на яких можна побачити повалені книжкові полиці всередині зруйнованої споруди, яка отримала серйозні структурні пошкодження.

У Всесвітній день книги (23 травня) у Твіттері стала вірусною світлина фотожурналіста Associated Press Еміліо Моренатті, на якій український пожежник рятує книги з Будинку Тарновського.

На відео про зруйновані культурні об’єкти Чернігова, яке зняв 11 квітня інформаційний сайт «Суспільне», йдеться про те, що «три 500-кілограмові фугасні бомби скинули на прилеглий район в ніч на [тобто на світанку] 11 березня. «Найбільшого пошкодження завдала бомба, що впала біля входу до бібліотеки, яка зруйнувала стіну та внутрішні опорні балки», – йдеться далі у відео.

Це збігається з ілюстраціями воронок з відкритих джерел. Щоб проілюструвати їх розмір публікуємо фотографії з Telegram, на яких можна побачити людей, які в них стоять. Ці світлини дозволяють провести розрахунок (воронка на стадіоні, воронка за межами бібліотеки). Ще на одному відео, яке опубліковане у Facebook, можна побачити глибину меншої воронки на головній вулиці за бібліотекою Тарновського. Якщо врахувати, що зріст дорослого чоловіка становить від 1,5 до 1,9 метрів, то глибина цих воронок повинна бути не менше трьох-чотирьох метрів.

Ці воронки добре помітні на супутникових фото Planet, які отримав «Беллінгкет». Вони датовані до (28 лютого) і після (18 березня) атаки:

Версія авіаудару відповідає воєнній ситуації у районі міста станом на 11 березня. За інформацією світових мас-медіа, наприклад «Аль-Джазіри», Чернігів був майже оточений російськими військами і зазнавав численних авіаударів.

ФАБ-500 (500-кілограмові авіабомби радянського виробництва), які не вибухнули, як видається, справді знаходили по усій території Чернігова після початку російського наступу на місто. 3 березня міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба поширив у Твіттері фотографію боєприпасу, яка дуже нагадує бомбу сімейства ФАБ-500. За його словами, вона впала у житловому районі Чернігова. Це зображення, схоже, було надано керівником регіону Чаусом, оскільки його назвали джерелом фотографії у повідомленнях світових ЗМІ про ситуацію у Чернігові. Ба більше, у репортажі EuroNews від 10 березня, за день до руйнування бібліотеки Тарновського, йдеться про те, як співробітники української служби надзвичайних ситуацій у Чернігові, мабуть, знешкоджують бомбу такого типу. Але лише такої інформації з відкритих джерел на цьому етапі недостатньо, щоб визначити боєприпас, який використали для удару по бібліотеці.

Сергій Лаєвський, директор Чернігівського історичного музею, зазначив у своєму пості на Facebook від 11 березня, що будинок Тарновського пережив атаки більшовиків у 1918-1919 роках і бомбардування німецьких загарбників під час Другої світової війни, але тепер був зруйнований російською армією.

Художній музей імені А.І.Куїнджі, Маріуполь

Маріупольський художній музей імені Куїнджі розташований за кілька кварталів від зруйнованого міського драматичного театру, у якому 16 березня, внаслідок російського авіаудару загинули сотні людей. Музей присвячений творчості художника-пейзажиста Архипа Куїнджі, етнічного грека, який народився у Приазов’ї.

23 березня міська рада Маріуполя повідомила, що музей Куїнджі «зруйнували» російською бомбою. Впродовж кількох тижнів після цього, українські мас-медіа не змогли надати фотографії, які свідчать про масштаби пошкоджень, яких зазнав музей. Зараз місто знаходиться під контролем Росії.

«Беллінгкет» отримали супутникові фотографії Planet, які зняли 24 квітня і вони свідчать про те, що споруда зазнала певних пошкоджень, але не була повністю зруйнована. Її дах постраждав менше, аніж споруди, які знаходились поблизу і були повністю зруйновані.

На слайдері внизу можна порівняти фотографію від 24 квітня із супутниковою фотографією Maxar, яка доступна в Google Maps, від травня 2020 року:

Повідомлення про руйнування музею спочатку відрізнялись. 21 березня, за два дня до того, як міська рада Маріуполя оголосила про знищення музею, керівник Спілки художників України Костянтин Чернявський заявив, що, внаслідок російського авіаудару, знищено Музей Куїнджі.

Чернявський також зазначив, що в колекціях музею зберігаються три оригінальні роботи художника і жодна з них не знаходилась у споруді під час атаки. Їх доля викликала значне занепокоєння. 27 квітня Петро Андрющенко, радник мера Маріуполя, заявив у Telegram, що три картини «передала» російським окупантам Наталія Капусникова, директорка прилеглого Краєзнавчого музею, який також постраждав під час бойових дій.

27 квітня Капусникова в інтерв’ю прокремлівському російському інформаційному виданню «Известия», яке зняли на території музею, заявила, що картини, справді, перебувають у безпеці.

Наступного дня російський телеканал «Панорама» продемонстрував інтерв’ю з директоркою музею про долю картин, в якому вона показала «Червоний захід сонця» Куїнджі поруч з роботою відомого російсько-вірменського художника Івана Айвазовського, яку вона сховала у своїй квартирі. У підвалі споруди також було знайдено портрет Куїнджі, який годує голубів, намальований сучасником у 1915 році.

Написана від руки табличка на вхідних дверях свідчить про те, що Музей Куїнджі тепер знаходиться у підпорядкуванні «Міністерства культури ДНР». Його співробітники, мабуть, були присутніми під час інтерв’ю Капусникової у програмі «Панорама».

Інформаційні програми «Панорама» та «Известия» надали перше наочне свідчення про поточний стан музею Куїнджі крупним планом.

На одному кадрі відео «Известий» можна побачити діру у східній стіні споруди. Цю диру також надалі видно усередині музею.

Зважаючи на те, що у жодному з цих відео не можна чітко побачити осколки, тому неможливо визначити, яке саме озброєння застосували.

Додаткові фотографії з’явились в інтернеті у публікації незалежного українського видання The Village від 15 травня. У повідомленні стверджувалось, що справжні картини Куїнджі зараз знаходяться у розпорядженні Обласного краєзнавчого музею у Донецьку. У матеріалі також є світлина задньої частини музею Куїнджі після удару. Це стало свідченням додаткових пошкоджень, разом із дірою у східній стіні.

На лівій стороні споруди також можна побачити численні сліди осколків, які вказують на вибух неподалік на рівні землі. Також помітні значні пошкодження даху – те, що раніше неможливо було встановити за допомогою супутникових фотографій через їх низьку роздільну здатність.

Садиба Попова, Василівка

На південному березі одного з найширших місць річки Дніпро розташоване місто Василівка, де знаходиться садиба Попова. Цей чудернацький маєток, який збудували у 1894 році назвали на честь місцевої родини дворянів, що керувала цим районом до 1917 року. Зараз споруда працює як краєзнавчий музей.

Місто розташоване вище за течією від Енергодару, де розташована найбільша в Україні атомна електростанція, і нижче за течією від стратегічно важливого міста Запоріжжя. Місто потрапило під російську окупацію на початку березня, коли південний фронт вторгнення швидко просунувся у Херсонську та Запорізьку області.

7 березня директорка музею Анна Головко написала у Facebook, що кілька споруд були пошкоджені, хоча жодну із сторін не звинувачувала в цьому. Аналогічно вчинив Влад Мороко, керівник департаменту культури Запорізької обласної військово-цивільної адміністрації, але він безпосередньо звинуватив Росію у завданих пошкодженнях.

І Головко, і Мороко опублікували фотографії пошкоджень вежі всередині стін садиби і сучасної споруди гуртожитку одразу за нею. Оскільки вікна обидвох споруд виходять на південний захід, можливо, удару було завдано з цього напрямку.

Шість днів потому, 13 березня, Головко написав у Facebook, що «окупанти» того дня «пограбували музей» і «вкрали усе, що могли взяти в руки та сумки», розбиваючи при цьому двері та вікна. В іншому пості на Facebook Мороко заявив, що російські солдати поцупили з музею старовинний мармуровий унітаз.

Дані з відкритих джерел не дозволяють підтвердити ці повідомлення про мародерство. Проте, це вказує на те, що російські солдати перебували у Василівці до 13 березня.

28 лютого мер міста Сергій Каліман заявив у відеозверненні, що «ми бачимо військову техніку, яка наближається до Василівки звідусіль», попередивши мешканців, аби вони ховались у підвалах у випадку обстрілу. Згідно відео, яке опублікували у Telegram, школу №1 на вулиці Шевченка 1 березня обстріляли з артилерії.

На іншому відео, яке зняли у центрі міста, схоже, можна побачити, що до 3 березня у Василівці знаходились російські солдати та бронетехніка. Голос у прикріпленому відео каже, що солдати несли пакети і грабували крамниці.

7 березня Запорізька обласна військово-цивільна адміністрація повідомила у Telegram, що Василівка «тимчасово окупована». На іншому відео, яке опублікували у Твіттері 8 березня, можна побачити наслідки інтенсивних боїв у місті, зокрема знищену бронетехніку й труп солдата.

Користувач стверджував, що на відео можна побачити три знищені російські машини, але, схоже, що на ньому помітні залишки лише однієї БМП-3, бойової машини піхоти, яка здебільшого використовується російськими військовими.

«Беллінгкет» геолокували відео на вулиці Береговій у центрі Василівки – практично на сусідній вулиці із садибою Попова. Таким чином, можна уявити, що безпосередньо біля палацу відбувались певні бойові дії лише за кілька днів до того, як повідомили про його пограбування – до того часу масово була поширена інформація про те, що Василівка знаходиться під контролем Росії.

Також, як і в інших окупованих містах, російська влада почала «позначати територію» у Василівці, прибираючи символи української державності. 8 травня у Telegram з’явились кадри, на яких робітники знімають герб зі споруди міської адміністрації. Російський прапор підняли над спорудою міської ради 25 квітня. Ба більше, 12 травня проросійська місцева адміністрація оголосила, що на «вулиці Леніна, 10» (офіційно вулиця Соборна) запрацювала поліцейська дільниця, що означає скасування декомунізації назв вулиць та інших об’єктів.

Хоча зараз, ймовірно, російські збройні сили контролюють садибу Попова, про стан її інтер’єру нічого невідомо.

Невідновна втрата

Здавалось би, пошкодження цих пам’ятників незначні порівняно з масштабами людських жертв (російське вторгнення забрало життя тисяч мирних жителів). Але експерти в галузі культури України повідомили «Беллінгкет», що ці дві трагедії – культурна та гуманітарна – глибоко взаємопов’язані.

«Пам’ятайте, що культурна сфера в Україні – це, переважно жіноча професія. У кожному музеї була команда, де багато жінок повинні були піклуватись про своїх дітей, що, власне, є великою проблемою. Дуже багато людей втекли. Це складна дилема: захищати свою установу чи свою дитину?», – коментує Островська-Люта, директорка центру «Арсенал» у Києві.

«Природа збереження культурної спадщини зосереджена на матеріальних структурах, але структури не існують без людей. Люди, які жили і працювали в них, люди, які доглядають за ними сьогодні. Вони також символізують міста – Харків, Чернігів, – де були вбиті люди», – пояснила Софія Дяк, директорка Центру міської історії у Львові.

Окрім того, за її словами, знищення невеликих об’єктів на усій території України підвищило їх значення для усієї країни, зміцнивши почуття приналежності та спорідненості з ними. Вірусні фотографії статуї усередині обгорілого музею Сковороди підтверджують цей факт.

«Ця ціна є жахливою, і ці втрати змушують нас переосмислити те, що є каноном.

Культурна спадщина – це широка концепція. Це не просто знаменитий палац чи собор. І це не просто бюрократія – як щодо сімейних альбомів, які горять у будинках? Це не вважається об’єктами спадщини, але це не менш важливо», – додала Дяк.

Справді, деякі списки об’єктів культурної спадщини України є набагато більшими, аніж офіційні. Наприклад, Ініціатива з порятунку культури Смітсонівського інституту оцінює їх кількість у понад 28 000, з яких 458 потенційно перебувають у небезпеці. Крім того, як свідчить одна з наукових робіт Смітсонівського інституту, Росія також встановлює нові пам’ятники, щоб позначити власне право на окуповану українську землю – і на її історію.

Хоча такі дії, вочевидь, є навмисними, довести свідоме знищення об’єктів культурної спадщини складніше.

«Припустімо, ви прагнете знищити район, і так трапилось, що там є музей. Це навмисно? Ну, звісно, був намір націлити артилерію та бомби. Чи переслідували вони якусь конкретну статую або картину? Цього ми не можемо встановити на основі наших даних», – пояснив доктор Річард Курін, видатний вчений та посол з особливих доручень Смітсонівського інституту в інтерв’ю «Беллінгкет».

«Але надання інформації може, принаймні, надати низку підказок» стосовно того, чи є так, насправді, додав Курін.

Експерти також кажуть, що ризик пограбування об’єктів культурної спадщини не зникне навіть після завершення активної фази конфліктів.

«Історія не закінчується, коли відбувається перша хвиля руйнувань», – попереджає докторка Кетрін Хенсон, фахівчиня зі збереження культурної спадщини в Інституті збереження музеїв Смітсонівського інституту, наводячи приклади Іраку та Сирії. «Часто руйнування культурного об’єкту відбувається після його пограбування, і може бути спробою приховати факт пограбування, – додає вона.

Відповідно до дослідження Київської школи економіки, російське вторгнення, можливо, уже обійшлося Україні у 600 мільярдів доларів США. За словами української культурологині Катерини Ботанової, у процесі подальшої реконструкції, об’єкти культурної спадщини можуть опинитись не у пріоритеті, що посилить їх втрату.

«Навіть якщо війна припиниться сьогодні, швидше за все, фінансування культурних установ буде або ускладнене, або його взагалі не буде через масштаби руйнувань і необхідність відновлення економіки та інфраструктури… це не лікарня і не залізниця», – пояснила в інтерв’ю «Беллінгкет» письменниця, яка мешкає у Швейцарії.

«Тому ми повинні думати про культуру, якої, внаслідок цього, не буде у майбутньому, а також про людські ресурси у нашому секторі, тому що так багато людей поїхали з країни», – додала вона.

Поки триває вторгнення, доля об’єктів культурної спадщини України залишається під загрозою. Цілком ймовірно, що ще більше таких об’єктів будуть зруйновані чи пошкоджені, оскільки напад Росії на Донбас триває, і ціна цього нападу буде постійно зростати.

---

Джейк Годін (Newsy) брав участь у репортажі, дослідженні та аналізі. Карлос Гонсалес, Майкл Шелдон та Наріне Хачатрян також зробили свій внесок у написання цього матеріалу.

Цю статтю українською мовою переклала Послуги перекладу від Global Voices.

Ви можете підписатися на наш канал на Патреоні тут. Підпишіться на нашу розсилку та Твіттер.